Чоловічі та жіночі вишиванки - кому який візерунок підходить.

Перші поселення на території України з'явилися ще в епоху раннього палеоліту, в період так званої ашельської культури, більш 900-800 тисяч років тому. З тих часів багато чого змінилося – культури, народи, нашестя інших народів, війни, повстання і перемир'я. З усім цим наш народ – український, ставав ще міцніше і сильніше. Ставала сильнішою культура і традиції, які передавалися від батька до сина, від матері до дочки. Одним з могутнім символом українського народу є вишиванка. З тих давніх часів дещо втрачено, а може і забуте, але основне завжди в пам'яті. Вишиванка – це сильний оберіг, з допомогою різних орнаментів предки захищали себе від злого й нечистого, наділяли себе силою і могутністю, жіночністю і красою.

Усі орнаменти, можна розділити на геометричні (більш древні) і рослинні. На Правобережній Україні воліли геометричний візерунок, на Лівому березі споконвіку — в побуті рослинний. Хоча знакові системи і там, і там схожі.

Чоловікам — геометричні, жінкам — рослинні. Це відповідає суті підлоги: чоловік несе в собі духовне начало, а жінка покликана втілювати матерію. Серед одвічних чоловічих символів — знаки вогню («баранячі роги»), так звані осьмирожки (ромбічна решітка), знаки сонця — ромб з відростками-променями або прямий хрест.

Споконвіку жіночий символ — берегиня (або як її ще називають «цариця», «матір світу»), фігурка з піднятими руками (взывающая до неба Оранта) і з опущеними — ніби благословляє. А ще один жіночий символ схожий на букву Х — це накреслення руни «урожай». Вишивається також косий хрест — знак Місяця. Рідко візерунок народної сорочки складається тільки з чоловічих або тільки жіночих символів. Зазвичай вони чергуються. Адже кожна людина — це як інь і янь. У жінці є щось від чоловічого початку. І навпаки.

Є в українській вишивці та універсальні символи, які підходять і дітям, і молоді, і дорослим, і старим. Наприклад, восьмикінцева зірка — образ Бога-творця, єдиного духовного початку. Це також знак сонця і тієї зірки, під якою ми народилися. Він гармонізує, балансує, врівноважує нашу енергетику. Особливо багато вишивали таких зірок на дитячих сорочках.

Дівоча і юнацька тема — геометрія з тих же зірок, «осьмирожек», ромбів, чергувань прямого і косого хрестів... Що ж стосується рослинної символіки, то для хлопців підходять листя дуба. Орнаменти для дівчат — це квіти, символ чистоти і процвітання роду. Ось чому весільний наряд вишивали квітами: дівчина готувалася стати берегинею роду, якому вона повинна забезпечити процвітання. А всякі ягідки і плоди (грона калини, виноград) — для старших жінок, матерів.

Наші предки, знали спеціальні орнаменти, які допомагали множити рід. Це, насамперед, ідеограма засіяного поля, ромб, поділений на чотири частини косим хрестом, і в кожній частині точка — насіння. Сорочки з такими візерунками вишивали і носили тільки молодята. Ці знаки сприяють також поліпшенню матеріального добробуту нової сім'ї.

Одяг з таким орнаментом носили до тих пір, поки чекали на поповнення у родині. Наші предки вважали за краще заводити дітей до сорока років. І, власне, контролювали процес теж з допомогою візерунків. На Закарпатті, наприклад, на сорочках випарювали символи засіяного поля», а на їх місце вшивали інші.

Для людей похилого віку немає спеціальних орнаментів. Намагалися тільки уникати яскравих кольорів, в основному використовували приглушені тони, фарбували нитки в дубовій корі, гречане лушпиння, вишивали просто чорним або білим кольорами. Рекомендується літнім чорні вишивки: цей колір акумулює енергію. Так у зберігачів традицій вистачить сил і мудрості передати свої знання нащадкам. До речі, раніше на Поділлі та Чернігівщині сорочки з чорною вишивкою носили люди різного віку.

Ці візерунки, самі, мабуть, архаїчні. Крім того, вони виконані дуже цікавою технікою — низинкою (вишивають з виворітньої сторони полотна і отримують два схожих орнаменту: один — з лицьовою, інший — з вивороту). Ці орнаменти треба читати як двоколірні. Чорний і білий утворюють єдину картину, ділячи між собою простір. По енергетиці чорний — колір, поглинає енергію, білий — випромінюючий. Якщо подивитися на такий візерунок — він як би пульсує. Головний сенс чорно-білих вишивок світло і тінь, позитив і негатив, добро і зло.

В Центральній і Лівобережній Україні вишивали спеціальні сорочки «на смерть» — щоб захистити свою душу і на тому світі. Використовували переважно білий колір (або неяскраві тони). При роботі не користувалися мереживними техніками — щоб не руйнувати структуру полотна («щоб на тому світі черв'яки душу не точили»). А в західних регіонах України було прийнято ховати людей у весільних сорочках (щоб душі чоловіка і дружини могли зустрітися і на тому світі).

«Прокладали» священні символи на деталях сорочок, які відповідають певним енергетичних точок на тілі.

Завжди спочатку вишиваються краю одягу — комірець, манжети і поділ. Це ті місця, через які до тіла може пробратися зло. І правила єдині для всіх: коли-то у чоловіків сорочки були довгі, до середини ікри, їх носили навипуск і підв'язували поясом.

Є ще одна давня традиція — вручну зшивати деталі одягу. Є маса спеціальних технік, вони дуже давні, це своєрідне вузликове письмо. На сорочках завжди густо вишивали манишки на грудях, на жіночих — плечову частину («уставки»). Таким чином, активізувалися життєво важливі енергетичні точки.

Руки — це наші антени, які беруть енергію. Кожен пальчик — як меридіан, проводить енергію своєї певної частоти. На зап'ясті вони сплітаються і йдуть вгору єдиним джгутом. В руках повинна бути сила, щоб цю енергію приймати, не повинно бути ніяких блоків. В цьому і допомагають орнаменти вишивки.

Продаси сорочку — продаси своє щастя В різних регіонах України сорочку називають по-різному: «кошуля», «зморшка», «опліч», «підрамник», «призбиранка», «рубатка», «сорочина», «хлоп'янка», «чумачка»... Саме ж слово «сорочка» має корінь «сорок», тобто сорок енергій, які забезпечували людини захистом небес. Недарма про счастливцах кажуть «народився в сорочці». Та й форма крою у неї символічна: прямокутник, тобто повністю закритий простір, що захищає господаря від лихого ока. До речі, наші предки вважали сорочку «замінником» тіла людини. Многие, наверное, помнят, как в детстве бабушка надевала рубашечку шиворот-навыворот, когда в дом приходило много гостей — чтоб, не дай бог, не сглазили. По поверью, негативная энергия, направленная в человека злым глазом, встретившись с его вывернутой рубашкой, не узнает «жертву» и не причиняет зла. А еще в народе считали: продашь сорочку — продашь свое счастье.

«З тих пір як на чоловічих сорочках почали вишивати квіти, — перевелися чоловіки в Україні», — кажуть майстрині-вишивальниці.. Рослинної символіки, а тим більше квітів, на чоловічих сорочках — не місце, вважає фахівець. Такі візерунки не можна носити заміжнім, а особливо жінкам у віці.